21 вересня 1943 року під час проведення Чернігово-Прип’ятської наступальної операції, яка була першою фазою битви за Дніпро на цій ділянці, радянські війська Центрального фронту оволоділи Черніговом. Ця подія вважається визволенням Чернігівщини від фашистських загарбників.
Як це було?
У середині вересня 1943-го 13-а армія генерала Миколи Пухова зайняла м. Ніжин і повернула на Чернігів. Її 28-й стрілецький корпус, який нараховував 24 тис. осіб вийшов до Десни. Оборону Чернігова здійснювали 3 німецькі дивізії та інші частини, загальною чисельністю 16 тис. осіб.
Вже 18 вересня радянські війська захопили села Количівка та Іванівка, без підготовки і за допомогою підручних засобів вночі форсували Десну нижче Чернігова. До ранку 19 вересня вони зайняли приміські села Шестовиця і Жовинка, а 20 вересня – Киїнку.
Майже одночасно за Десною радянські війська зайняли села Виблі та Піски, потім форсували Десну і створили плацдарм на околиці Бобровиці під Черніговом.
З боку р. Снов на Чернігів наступали 16-та кавалерійська дивізія, інші війська, які підійшли до сіл Товстоліс і Халявин. Саме у навколишніх селах і розгорнулися найзапекліші бої. Наприклад, у с. Товстоліс ворог, відбивши атаку передового радянського загону, задіявши танки, повністю спалив село (згоріло приблизно 126 будинків із 140).
В ніч на 21 вересня радянські війська вийшли на річку Стрижень. З півночі та північного сходу до міста наближалися частини 61-ї армії під командуванням генерала Павла Белова.
Отже, німецький гарнізон у Чернігові був оточений зі сходу, півдня та заходу.
У першу годину ночі 21 вересня війська 28-го корпусу 13-ї армії почали штурм. На ранок 21 вересня Чернігів було захоплено військами 13-ї та 61-ї армій, залишки німецьких військ відступили, прорвавшись на Гомель та північно-західний напрям.
Обласний центр внаслідок воєнних дій та окупації так постраждав, що зайняв сумне 4-е місце за ступенем руйнації в німецько-радянській війні.